OFICIOS PERDIDOS | TRADICIONES ARTESANALES DE ANTAÑO Son muchos los oficios, actividades productivas, artesanías, técnicas de explotación, etc. que han desaparecido o están a punto de dejar de existir. Durante más de 40 años he ido recuperando por los pueblos de España aquellos oficios que estaban a punto de extinguirse, gracias a la voluntad de sus últimos profesionales.
TAUSTE Hasta hace algunas décadas, los hornos de pan y los hogares de las casas necesitaban muchas ramas y arbustos como combustible. Una de esas plantas silvestres que aportaban calorías eran las aliagas. Pero su manipulación era bastante difícil, y en el año 2017, Rodolfo Navarro nos quiso hacer una demostración de este trabajo en el pueblo de Tauste (Zaragoza).
🎁 Si te ha gustado este documental, puedes mostrar tu APOYO y AYUDA para que el canal siga creciendo con los botones “Gracias” y “Miembro de Canal” que aparecen debajo de cada vídeo.
📚 También puedes conseguir mi LIBRO "100 OFICIOS PARA EL RECUERDO" (en papel o en digital) en https://amzn.eu/d/cDUgSaE
🤠 Te animo a conocer más sobre mi vida, trabajo y trayectoria en este DOCUMENTAL BIOGRÁFICO: • EUGENIO MONESMA. 40 años de vida, trayecto...
Дрок або дрочок (Genista scorpius) — прямий, колючий,
сильно розгалужений кущ із міцними бічними осьовими шипами, розташованими по черзі,
дуже гострими, що ростуть у низьких горах і на луках.
Його найпоширенішим традиційним використанням в інші
часи було як паливо через швидке та інтенсивне запалення.
У місті Сарагоса Таусте Родольфо Наварро досі зберігає спогади
про збір цього чагарнику для споживання в будинках і в печах.
Родольфо Наварро Кардона, «Аліагуеро». Зроблю оберемок дроку так, як
робив мій дід, тому його й прозвали «дроку», бо робив дроку для
хімчистки, бо це була найкраща вуглинка для праски, що мали
димохід до диму, який тривав удвічі довше. А до хлібних печей і туди,
бралося. І він використав гілку, щоб зробити пучок. Вузол еспарто,
який не всі вміють робити.
Який великий вузол.
Ти тут тягнеш і трактором,
який не пускає, тягнеш, чим більше тягнеш, тим більше затягує. А тепер зробити дегустацію,
щоб руки не поколоти.
Цю дегустацію, дай мені лозу, поставили так, щоб не проколоти. Туди ви покладете пагін.
Ми збираємося вирізати два маленьких, які не великі. Цього нам вистачає.
Вони ріжуть.
Ви повинні бути обережними, як ви тримаєте це, тому що це шила.
І ми ставимо їх ось так спочатку. І так. По одному з кожного боку. Боже лайно!
І ми наступили на них. Це було зроблено для того, щоб ці мотузки не вийшли з-під контролю під час
створення пучка. Щоб вийшов квадрат.
Проблема з дроком, що
до нього не підійдеш на кілометр, болюча. Збирають потроху, бо боляче
, тримайся. Якби це було зараз у рукавичках, але це треба робити без рукавичок, як це було зроблено.
Вони ріжуться. А тепер приготуємо пучок.
До речі, це перший, який я зробив, але я багато разів бачив, як це робив мій батько.
Вони вивели його, містере Аліагуеро.
Вийміть проколи, щоб ви могли побачити,
що немає можливості це зробити... проколи, які він має. Вийміть шипи, схожі на шила. Ви їх бачите?
На обличчя по одному, але раніше, мабуть, ходили в сандаліях, бо капців, як зараз, не було.
Один з одного боку і один з іншого, щоб пучок вийшов однаковим.
І крок.
Подивіться, які в ньому проколи. Десять сантиметрів. Ви їх бачите? Не десять сантиметрів, ні, п'ять,
що? Які уколи. Ніхто не може торкнутися цього. Але це горить так само,
як бензин. Навіть якщо він зелений, він горить. І це не залишало попелу, і все було тепло.
Дуже обережно беру іншу, яку вона нитками.
Розумієте, ми завжди шукаємо ідею.
Щоб він не вийшов упертим. Cabezudo означає, що один кінець більший за
інший. І ти мав виглядати красивим.
З еспадрільями цього зробити не можна,
тому що вона проходить через підошву, як шила. Це має бути з босоніжками, або тим, що ми називаємо капцями,
або черевиками. Але тоді не було. Що там було, альбарки, добре з альбарками.
Добре ступив так, що... На нього треба наступити, бо еспартовою травою не притиснеш.
А цього в життя вже не випускають. Виріжте його.
Подивіться, що ви повинні зробити, щоб шукати його, щоб не поранити руки. Зазвичай
мій батько носив набагато довшу ручку. Але де те манго?
Щоб тобі не було боляче.
Якби їм не платили, вони б їх не зробили, бо це ниркова кров, а. Зробити це. Їм платили добре,
тому що це був хороший матеріал. І вони заробляли, коли їм не вистачало грошей, щоб заробити,
вони брали двох ослів, які мали, і якщо вони заробляли один євро, вони мали один євро. Важко, важко.
Зараз достатньо того, що є. Бо більшого ми не зможемо.
Вони не робили їх дуже великими, бо інакше їх не можна було зв’язати. мало. Інакше їх не можна було б зв’язати.
Це важче, зв’язати і затягнути, бо немає бога, який би дав ногу мотузкою стягнути
. Що відбувається пізніше, коли ви зав’язуєте вузол, добре, я ношу це, коли вам потрібно зробити це ось так,
щоб зав’язати вузол, хто кладе сюди свої пальці, щоб вставити мотузку, добре, ви повинні покласти це.
Тепер мотузка.
Підходь ближче сюди, підходь ближче. Тому зараз цей коридор.
Тепер натискаю так.
А тепер треба ставати на коліна, тому й забирають загони,
бо тут хто коліно гне тиснути.
Ви робите це кілька обертів, а тепер, щоб
затягнути, тепер хто простягне вашу руку сюди, тому що це було для цього. Збірка вже готова.
Робота вже зроблена, більше нічого робити не можна. Це зараз для завантаження. Воно вже в пункті призначення.
Дідусь відносив у хімчистку, хороші дрочини, а гірші — у
пекарні, куди весь оберемок вмістився. Але для хімчистки нам довелося трохи порізати,
тому що цей був менший, тепер ми його поріжемо, він був занадто поганий для цього, і вони хотіли жирніше.
Щоб було квадратне, гарненьке, щоб подобалось прасувальникам, красильщикам.
Пекарі та печі муровані, ті, чим більші були, тим краще.
Це перший, який я роблю. Я, тому що я бачив свого батька, коли ми робили дрова,
щоб розпалити вогнище. І батько зв'язав їх. Я їх нарізав,
відніс йому, а він їх зв’язав. Я зробив це так, як
він зробив їх. І зробив їх так, як зробив його батько. Бо я не знала свого діда.
Щоб зав'язати вузол, подивіться, як він клацне, якщо не тим кілочком. Багаті цього не зробили.
Голодні роки, коли треба було робити все, щоб бідні хоч трохи заробили.
Вже дід мій цей в'язок, приготовлений, навантажив на осли, по три взяв з кожного боку,
вісім в'язків ніс чи чотири. Він уже мав двох ослів на продаж. І він їх роздав. Була хімчистка, було дві,
і, може, тримали б... принеси, привези. Вісімка. Яка радість, не потрібно було йти до іншого.
Дід казав, уже завантажили, то йди в хімчистку забирати. Щоб заробити трохи грошей.
Я Еудженіо Монесма, режисер і продюсер документального фільму, який ви щойно переглянули.
Якщо вам це сподобалося, я закликаю вас підписатися на канал, активувавши
сповіщення від дзвіночка, щоб ви могли насолоджуватися сотнями
документальних фільмів, які я вже маю на каналі та які я буду завантажувати щотижня.