INDUMENTARIA TRADICIONAL En la mayor parte de las comarcas de España la indumentaria popular y los peinados tradicionales sufrieron una progresiva evolución y adaptación a las nuevas modas, hasta llegar casi a desaparecer como tal a principios del siglo XX. En esta serie de documentales he recorrido algunos territorios de España para conocer tanto la indumentaria, como los peinados y los complementos tradicionales.
VILLARRAMIEL Alfredo Sánchez, maestro curtidor de Villarramiel (Palencia), nos mostró en el año 1997 todos los procesos artesanales que eran necesarios para transformar las pieles de los animales sacrificados en excelentes piezas de cuero.
Si te ha gustado este documental, puedes mostrar tu APOYO y AYUDA para que el canal siga creciendo con los botones “Gracias” y “Miembro de Canal” que aparecen debajo de cada vídeo.
También puedes conocer más sobre mi vida, trabajo y trayectoria en este DOCUMENTAL BIOGRÁFICO: • EUGENIO MONESMA. 40 años de vida, trayecto...
Sígueme en mis REDES SOCIALES: -FACEBOOK: / eugeniodocumentales -INSTAGRAM: / eugeniomonesma -TIKTOK: / eugenio_documentales -TWITTER: / eugeniomonesma
На великій зерновій рівнині Кастилії знаходиться місто Вілларміель. Багато
з його сусідів займаються кустарним дубленням шкіри на різних шкіряних заводах,
які все ще збереглися. Майже у всіх із них сучасні машини були включені
в процес перетворення шкіри, зберігаючи ту формулу, яка не змінює
якість кінцевого продукту.
Але є одна, в якій техніка роботи та використовувані інструменти майже не
змінилися, і яка зберігає той традиційний смак, який відрізняє чистого майстри: це
дубильна фабрика Альфредо Санчеса.
«Це збереження шкіри. Ви додаєте сіль і маєте три-чотири дні з сіллю
, щоб кров пішла, це те, що доглядає за шкірою, і після того, як її посолити, вона може протриматися до
5 років, якщо ні, то за 24 години шкіра очищається. знищено».
Іноді наш друг Альфредо отримує шкури, які вже солені й консервовані безпосередньо
м’ясними, але зазвичай він сам додає сіль. Найкраще для цієї роботи підходять
зимові місяці , оскільки сіль легко розріджується і
краще проникає в пори шкіри.
«Тепер у такому вигляді його можна зберігати до п’яти років, будучи добре засоленим».
Після того, як шкури засолені, Альфредо зберігає їх у купі, доки не вирішить засмалити їх.
Шкурки можуть чудово зберігатися за допомогою солі протягом декількох років. Щоб засмагнути їх,
Альфредо спочатку відбирає їх за розміром і якістю, а потім бере на замочування.
У купу замочування помістилося близько 250 шкір. Туди наш друг шкіряник
кладе їх розтягнутими так, щоб вони протягом кількох
днів безпосередньо контактували з проточною водою, поки вони не розм’якнуть, не вийде бруд і не вийде сіль, яка їх зберегла.
«Це залежить від того, наскільки вони товсті та наскільки вони сухі. Це, наприклад, має
бути тиждень».
У процесі засмаги сіль може затримати депіляцію та запобігти
набряку шкіри під час наступних операцій. За тиждень вимочування в купі вся сіль вилучена.
На столі з м’яса наш друг шкіряний ріже
голови та всі відходи, які несуть шкури. Якщо шматочки дуже великі
, розділіть їх на дві половини, щоб краще впоратися з ними.
Альфредо кидає шкіру всередину барабана, щоб приступити до депіляції, яка
спрямована на видалення епідермісу, волосся та вовни. У той же час він контролює
кількість шкур, щоб розрахувати пропорційну суміш гашеного вапна та
сульфіду натрію, яку він повинен додати в барабан. Суміш вапна і сірки буде
діяти енергійно на шкіру, набухатиме, розчиняє епідерміс, волосся і шерсть, атакує
ороговілі речовини.
Альфредо включив бас-барабан у традиційний процес кілька років тому, що стало
значним прогресом. До того часу вся робота з підготовки шкір до дублення
проводилася в лунках, які називаються калеро, де їх потрібно було замочувати протягом кількох днів, безперервно помішуючи.
Сьогодні, при рівномірному обертанні барабана протягом п’яти годин, вапно і сірка
діють швидко, оскільки вони зберігають усі калорії в герметичній камері.
Через п’ять годин Альфредо відкриває барабан, і вода змиває весь бруд,
волосся та шерсть, які зійшли. Шкірки набули синього кольору сірки
, і для їх промивання дубильник пропускає їх одну за одною через ванну з чистою водою. Барабан
вміщує близько 500 овечих шкур залежно від його розміру.
Тепер настав час конкретизувати шкури. На дошці, яка являє собою
стовбур дерева, зрізаного більше 200 років тому, наш друг дубильник видаляє ножем
усі шорсткості, які ще прикріплені до шкіри, наприклад, м’ясо, жир, оболонки,... сталеве лезо легко зношується, і кожні дві-три шкури
50 00:06:20.569 --> 00:06:25.110 «Він їсть потроху. Коли це хороша сталь, її потрібно багато часу, щоб її з’їсти, якщо це поточна сталь
, ви її заточуєте, і через два дні ви вже її з’їли, це дуже м’яка сталь
, яка нічого не варта. Раніше сталь була дуже хорошою».
Після того, як м’ясо знято з шкірки, його кладуть в барабан для розм’якшення.
Альфредо кладе шкури назад у барабан, щоб зробити їм усі підготовчі ванни
, необхідні перед засмагою. Перший процес називається розшаруванням і полягає у
видаленні вапна ванною з сульфатом амонію протягом двох-трьох днів безперервного обертання
барабана. Ще три-чотири дні потрібно, щоб шкурки розм’якшилися, обходячи в
барабані ванною з «витопленням». Ще півдня з крупною сіллю і сірчаною кислотою
у ванні під назвою «пікелар», а ще п’ять-шість годин помішування з
«синтанолом», шкурки будуть готові до засмаги.
У процесах розшарування, шліфування та «затравлення» не тільки видаляються ввібрані хімічні речовини
та домішки, що залишаються, але, водночас, шкіра набрякає.
«А тепер дістаньте шкури з барабана, щоб засмалити їх».
Через тиждень у барабані шкури належним чином підготовлені,
тобто очищені, депіловані та набряклі, і тепер готові до перетворення
шкіри під дією дубильних матеріалів.
«А тепер кинь їх засмаги. Використовується танін, кора дуба».
Наразі наш друг шкіряний набуває вже підготовлену до
використання кору дуба і не має її обробляти, як в інший час.
«Раніше його брали з гір, мололи вдома і кидали».
Шкірник Альфредо вводить шкури в дві вертушки, оскільки залежно від їх розміру вони
повинні бути певний час.
«Це залежить від того, чи худі вони менше часу, а чи товсті довше. Якщо вони товсті, то
п’ятнадцять днів, а якщо худі, то через шість днів, половина».
Спека також впливає на цей процес: влітку шкірі потрібно менше часу
для засмаги, ніж взимку.
Наш друг Альфредо обробляє шкури всіх видів тварин, від найбільших, таких як
корови чи коні, до найменших, як змії.
«Це тому, що тут є все. Ця купа схожа на Ноїв ковчег, там ягнята, ягнята,
собаки, все, бички, ось бичок, бачиш, буває, що це бичок з гау». У кожній брашпилі помістилося
близько 200
шкур середнього розміру. Для того, щоб вони добре засмагли, вони залишаться вимочувати в розчині таніну протягом
кількох днів залежно від їх розміру.
«Тепер ви тут на 15 днів, а ті на тиждень».
Альфредо контролює роботу брашпилів, особливо для того, щоб запобігти зачепленню шкури
за вал або леза.
У дні засмаги котушки вводяться в дію лише на кілька хвилин
, щоб усі шкірки отримали дію танінної ванни.
«Тепер це має бути до завтра. тепер не дадуть до завтра, бо якщо дати
занадто багато, то вона почне підбирати..., набирає піну, яку вже не можна дати. Завтра вони
набряклі більше, вони вже висмоктали танін, і тоді це може бути добре, тому що
зараз він кидає на вас всю воду і все».
Коли вони вже засмагли, Альфредо дістає шкури з вертушки і розкладає їх на
лавці. Там він залишить їх стекти на пару днів.
Перед тим як приступити до роботи по підготовці шкіри, шкури ще раз промивають у котусі
з проточною водою. Потім Альфредо кладе їх на лавку, щоб вони
добре розтягнулися і злили.
Коли шкури вже висохнуть, шкіряний ножем робить люверси, щоб підвісити їх до стелі.
Після дублення шкіри мають інші властивості, ніж
раніше, і називаються шкірою.
Після цього Альфредо приступає до розгладжування шкір, яке полягає у «видаленні жилки»,
як кажуть шкіряні.
«Нехай шкіра буде натягнута, добре натягнута, бо всі шкури мають жилку, і звичайно,
розтягнувши її, жилку знімають».
Для цього він пропускає «розтяжку», яка являє собою залізне лезо, крізь зерно шкіри,
ще вологе, що є обличчям, на якому було волосся.
Коли шкури розгладжені, Альфредо відносить їх до сушарки, щоб підвісити
до стелі та видалити залишки вологи. Висихання шкірки залежить від температури навколишнього
середовища, тому в спекотні літні місяці їм потрібно кілька годин або максимум
добу, а взимку – більше тижня, щоб усунути всю вологість.
Коли вони висохнуть, наш друг шкіряний знімає їх з гачка і кладе на стіл, щоб
видалити всі репелони, вирівняти їх і залишити добре закінченими.
По черзі розгладжуйте шкірки «натяжкою» і пройдіться ножем по всьому контуру шкіри.
На робочий стіл Альфредо кладе кілька шкур один на одного зерном
вгору, щоб змастити їх і надати їм колір.
«Це змащене маслом, щоб воно поглинало анілін, одночасно виконуються два завдання: змащування
та фарбування». «Соняшникова олія, соняшникова олія».
У соняшниковій олії, якою шкіряні потрібно змастити шкури, він змішав анілін
того кольору, який він хоче надати шкірі, зазвичай жовтого або оранжевого. Коли шкури
змащують маслом, він залишає їх лежати на один-два дні на землі, щоб вони добре ввібрали масло і колір.
Щоб опустити шкури, Альфредо потрібен добре заточений сталевий інструмент під назвою
«нижні носилки». Перед початком роботи він переглядає виріз з напилком.
Ця операція проріджування полягає в подряпанні шкіри на частині м’яса, щоб воно було
більш гнучким і тонким, відповідно до смаків клієнта.
«Наскільки хоче споживач, той, хто його купує. Найчастіше, потім 2
мм. виготовляти взуття». «Щоб робити чудові речі, він повинен бути 1 мм».
Досвіду Альфредо достатньо, щоб на око і на дотик розрахувати товщину шматків шкіри.
«Після цього наступний крок — пом’якшити його».
При опусканні шкіри краї залишаються пухнастими, і їх потрібно обрізати, щоб
шматок був ідеальним.
«Тепер це корчарла, пом’якшіть шкіру. Це називається пробкою, це пробка, поміщена в
шматок дерева».
Альфредо виконує операцію закупорювання, складаючи шкірку, квітка до квітки, і натираючи
зверху пробкою. Таким чином шкіра рухається і треться об себе,
надаючи поверхні блискучий і оксамитовий вигляд.
«Це називається розтягуванням шкіри. Видаліть зерно, яке вийшло з ковдри, і змусьте його сяяти».
Залежно від того, для чого буде використовуватися шкіра, вам знадобиться більш складна обробка. Альфредо видаляє
зерно і полірує квітку мармуровою «розтяжкою».
«Для взуття, для шкіряних виробів, для рукоділля, для всього, взагалі для всього».
Дублені шкури вже влаштували на продаж. Клієнтами Альфредо Санчеса,
як правило, є майстри зі шкіри, які шукають якісну сировину,
повністю виготовлену вручну.
Зрештою, ці шкури, отримані від забитих тварин і дублені вручну,
стануть повсякденними або прикрасними предметами в руках шевців, шорників та інших майстрів шкіри.